Мистецтво, що йде від серця
23 жовтня 2012
 Алла Маричевська та Катерина Ткаченко |
|
Катерина Ткаченко пише не фарбами – пише серцем. Український кордоцентризм проступає в її малярських полотнах образами й візіями відчутого, пережитого, побаченого, що, трансформовані, проростають квітами – сумними чи радісними, задуманими і мрійливими, хижими й болючими, небесними й земними.
Алла Маричевська, арт-директор галереї «АВС-арт»:
Колись в одному художньому фільмі я почула фразу про те, що не можна навчити розуміти мистецтво. Це процес генетичний. Треба жити в красі… Наш сьогоднішній виставковий проект якраз і народжений генетично, з мистецької школи, котру пройшла Катерина. Ця школа орієнтувалася на красу, вона йде своїм корінням від бойчукізму. Зібрати все найкраще з французького модернізму, італійського проторенесансу, Візантії. Переплавити українські іконопис і фрески XVI-XVII століть. Додати до того народну поетичну творчість (це вже у школі Віктора Гонтаріва в Харкові, де Катерина вчилася) і взяти за зміст своїх творів, за формування образної системи тріаду Сковороди: дерево (а в нас – квіти), садівник, сад. Плекати добро. От, власне, ця генеза, як мені видається, сьогодні присутня в проекті Катерини Ткаченко «Квіти серця».
Раїса Лиша, поетка, літератор:
Я хочу подякувати за світло – глибоке, вічне – української сутності й українського світобачення, світосприймання, яке тут виявляється таким живим, незникомим і яке вселяє радість і відчуття того, що є вічність у Бога і ми у Бога є у вічності.
Олена Голуб, авторка й виконавиця співаної поезії:
Я дякую Катрусі, з котрою ми давно знайомі, за її творчість. Коли вперше побачила її роботи, то зрозуміла, що це справжнє, первинне. Це такий невеличкий перегук із Катериною Білокур для мого серця. Катруся, як і Білокур, така ж справжня, ніжна й чиста…
Олександр Мельник, мистець:
Катя – унікальна в отому нашому огромі людина й, головне, унікальна глибока душа. Я просто щиро заздрю такій душевній розкритості й такій майстерності. Дай Бог тобі натхнення!
Катерина Ткаченко, мисткиня:
Мені надзвичайно приємно, що ми сьогодні всі тут разом. Дякую Вам, пане Олександре, бо Ви – один із моїх учителів. Дякую Вам, пані Алло.
Цей проект колись, коли я його тільки робила в Харкові, реалізовувався взимку, і в мене тоді була мрія виставитися саме у квітні, бо друга назва «Квітів серця» – «Квітень». І моя найулюбленіша пора року – весна... Як каже моя подруга-журналістка, через квіти Господь говорить про любов до людей. В цій символіці для мене закодовано дуже багато…
Через «Квіти серця» мені хотілося сказати про себе, про свою любов до Бога, до життя й людей, до того, що в мене відбувалося. Щось було болісно, і хотілося теж пропустити це через роботи, щоб воно відійшло. Через цей проект хотілося прожити якусь частину життя. І хотілось, аби він був саме весняним, аби, незважаючи ні на що, в ньому була весна.
…Завжди заздрила тим, хто народився у квітні (посміхається). Я виставляла проект двічі навесні в Харкові. І мені зараз так дивно, що сьогодні – мій День народження й відкриття виставки. «Квіти серця» нібито повернулися до мене, це наче єднання. І дуже приємно, що склалося саме так. Так, як має бути.
Хочу, щоб тут вам було затишно, гарно і щоб цей вечір був добрий. Дякую вам!
|
| | |
«ПРОСТІР ПЕРЕБУВАННЯ» 22 квітня 2024
Персональна виставка одеського художника Дмитра Величка вперше презентується в Києві, що дає можливість поціновувачам мистецтва увійти в його авторський «Простір перебування», відзначений особливим світовідчуттям. Своїм нефігуративним композиціям Дмитро Величко свідомо не дає назви, запрошуючи глядача до співтворчості. Це спонукає замислитися про тотожності/подібності/відмінності в синонімічному ряді: простір буття, розташування, знаходження, присутності, перечікування… |
Григор’єв Сергій Олексійович
(22.06 (05.07).1910, м. Луганськ – 09.04.1988, м. Київ) – український живописець. Народний художник СРСР (1974), дійсний член Академії мистецтв СРСР (1958).
|
|
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)