Вертеп у галереї «АВС-арт»

Наталя Фомиченко, Алла Маричевська

Алла Маричевська, арт-директор галереї «АВС-арт»:
Зима, здається, в нашій країні важко переживається: ми думаємо, чи буде мороз, чи не буде, слухаємо прогноз погоди; думаємо, чи буде тепло в наших хатах. І весь час у нашому соціумі живемо в стресовій ситуації, дякуючи, можливо, нашому керівництву. Ці моменти, мабуть, не дають відчути, що ми люди, що є якісь природні речі... Дерева в інеї – і це прекрасно, що сніг очищує нашу грішну землю, що вже скоро дзвони задзвонять – йде коляда у гості. Зупинитися б, очистити свою душу, згадати стіл різдвяний під рушниками. Саме сьогодні з такими думками-розмислами галерея «АВС-арт» презентує виставку одного з найвідоміших художників України Петра Сипняка.
Можна багато говорити про його мазок, про фактуру його картин, про жанри, в яких він працює, чумацьку тему, яку я страшенно люблю, таку медитативну, філософську, що посутньо відображає українську душу, сентиментальну, романтичну, ліричну, ледачкувату. Ми сьогодні вже жартували з чумака на картині «Чумак із півнем», якого так хочеться за п’яту полоскотати: смачно спить, але півня тримає, бо знає, що як кукурікне, то готовий далі до праці.
…Хочеться засіяти вашу душу святковим зерном.
Представляючи сьогодні чумака Петра Сипняка (Петро говорить, що він усе-таки чумак за своєю природою), хотіла б, аби про свого колегу сказав чоловік – Мамай за своєю природою, художник, чий творчий доробок налічує близько трьохсот «Мамаїв», Орест Скоп.


Орест Скоп, мистець:
Ми з Петром давні колеги. Що вже говорити, якщо він усе показав: він різноманітний художник, який може завжди залишити одну тему, почати нову – і це безперервно. Але, щоб уявити суть цього «Вола», я подумав: чи збудовано такий виставковий зал, який міг би вмістити всі твори Петра, що лежать у майстерні? Якщо Петро виставить роботи в усіх виставкових залах Львова, то можна буде зробити акцію: звільнити майстерню й вибілити її стіни. Очевидно, ця людина органічна за працездатністю, «Віл», який тягне українське мистецтво.
Почув нещодавно цікаву думку від одного мистецтвознавця, що на європейських виставках українські живописці нарешті стали непомітними, немає такого дикого соцреалізму. Ми стали європейськими. Але, з іншого боку, українське мистецтво не впізнається: воно розчинилося в потоці рисочок, паличок, плямочок. І на цьому космополітичному тлі таке явище, як Петро Сипняк, упізнаване. Цей момент пізнаваності художника з першого погляду, очевидно, й є найбільша чеснота мистця. Це його обличчя. Ніхто не може закинути, що він – чиясь копія. Один львівський «класик» казав, що головне – знайти свою книжку і з неї «дерти». А Петро не здирав, просто малював, бо він і ці картини – одна суть.
Тема, реалізація, велика працездатність і те, що його картини «важкі», кілограм десять навалив (йде мова про ті фактури, які йому допомагають), – це й є Петро Сипняк.
Петро з-під Івано-Франківська, і в Крилосі є музей. Ми удвох заходимо, а там є такий профіль – точно Петро. Читаємо напис: «Людина кроманьйонського періоду, триста тисяч років тому»…
Як з’ясувалося, з його села Петро перший виїхав до Львова. І, як з’ясовується, є енергетика людей певної землі.


Петро Сипняк, мистець:
У мене ніколи не було проблем із жанром, темою: тема сама обирає художника. Я завжди роблю десяток робіт одночасно, тоді приходжу в майстерню, і якась із робіт сама дивиться на мене. Я ставлю її на мольберт і починаю працювати, потім переходжу до іншої теми – так відволікаюся, не втомлююся і можу продуктивно працювати цілий день.
Я вдячний галереї, що виставка випала саме на це прекрасне зимове свято. Тема вертепу для мене близька з дитинства, тож мені не треба дуже сильно фантазувати. Так само органічні всі інші теми – всі з моєї Батьківщини, з мого рідного краю...

 

Афіша

«ПРОСТІР ПЕРЕБУВАННЯ»22 квітня 2024 Персональна виставка одеського художника Дмитра Величка вперше презентується в Києві, що дає можливість поціновувачам мистецтва увійти в його авторський «Простір перебування», відзначений особливим світовідчуттям. Своїм нефігуративним композиціям Дмитро Величко свідомо не дає назви, запрошуючи глядача до співтворчості. Це спонукає замислитися про тотожності/подібності/відмінності в синонімічному ряді: простір буття, розташування, знаходження, присутності, перечікування… Читати далі »

Митці

Шимчук Микола Народився 1949 року в Копиткові біля Рівного. Навчався у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва (1968-1973). Вчитель за фахом – Р.Сельський. Заслужений художник України. Професор кафедри монументального живопису ЛНАМ. Народний художник України. Читати далі »