Медитації на тлі дощу
18 травня 2010
Відкриття «Пори дощів» Олега Ясенєва стало не лише втіхою для ока, а й спонукало до ліричних спогадів, надихнуло на поезію, додало до зимових сутінок світлої меланхолії. Медитативний настрій дощу згуртував усіх у дружнє коло і, як не дивно, додав веселої настроєвості.
Алла Маричевська, арт-директор галереї «АВС-арт»:
Наші предки зустрічали новий рік у березні й закликали весну, закликали ластівочку, щоб ішов дощ, щоб усе проростало. А тепер ми святкуємо Новий рік у січні, порушивши прадавні традиції. Та, здається, ті прадавні традиції, оті тіні забутих предків повернулися сьогодні до нас виставкою Олега Ясенєва «Пора дощів».
…Згадалася поезія Романа Скиби, що певним чином пояснює напругу й позитив сьогоднішньої виставки. Я попросила би вас відійти від вікон, щоб і вікна споглядали на дощі:
Не зачиняйте вікнам світ.
Хай дивляться в дощі.
Хай небеса стікають з віт
На ваші на плащі…
Певне, хтось із вас, оглядаючи роботи Олега, згадав дитинство, ставки, латаття, білі лілеї. Як дівчатка робили собі з латаття намисто, принаймні я так пам’ятаю… Тепер, із відстані прожитих років, дивуюся тій дитинній безпосередності. І цей спогад виринув крізь образи Олегових картин.
Світ, який він нам сьогодні представив: лілеї, латаття, лотоси, краплини, – це світ інший, підводний світ, світ води, світ таємничий; там свій звук, своя тиша. Виставка провокує стільки позитиву, стільки хороших речей, стільки життєвих спостережень.
…До речі, завтра – свято Водохреща: цей світ і все в цьому світі постало водою і з води. І, певно, те, що саме сьогодні відкривається виставка Олега Ясенєва, – не випадковість. Тож я вас вітаю на виставці дощів!
Петро Бевза, мистець:
…Зовсім нещодавно закінчилася персональна виставка Олега в Торонто, а зараз ще триває наша спільна виставка в Братиславі. Коли ми готували виставку в Словаччині, Олег вивчив словацьку мову. До речі, говорили, що він це робить краще, аніж деякі люди, які живуть там довший час. І ось буквально зараз я спілкувався з галеристкою однієї з найкращих галерей Канади – вона зацікавилася творчістю Олега, готується матеріал у канадський журнал про сучасне мистецтво «Art Magazine». І арт-критик тепер вивчає мову Ясенєва. Більше того – коли ми спілкувалися з галеристкою, то вона сказала «До побачення» й «Дякую» українською.
Отак хтось – у цьому випадку Олег – рухається назустріч, спричинюючи також зустрічний рух. Мені здається, ця виставка – результат обміну, і не тільки між краплинкою води чи лататтям, а між чимось більшим, що є за цією краплинкою і листком. І чимось більшим, ніж просто людина, яка стоїть перед нами…
Вітаю насамперед Олега й Аллу і всіх нас із виставкою, яка зовсім несподівано відкриває галерею «АВС-арт» і додає дуже цікавий інтимний штрих до творчого доробку Олега Ясенєва.
Олег Ясенєв, мистець:
Ми сприймаємо сонце, дощ, інші стихії… Я водолій першого дня, як тільки починається водолійство. І чомусь ця тема, це відчуття дощу сидить у мені десь останні три роки. Хоча не можна сказати, що я в дитинстві дуже любив дощ. Чи потім, у зрілому віці. Це проступило останнім часом – якась філософія, медитація. Це щось таке небесне, божественне – коли небесна вода зливається з водою земною, коли перші важкі краплини падають на воду.
На вогонь можна дивитися годинами – як і на воду. Я ж можу безкінечно дивитися на дощ, слухати тонку мелодику його перших крапель…
Уперше в цю галерею я потрапив не так давно, десь два-три місяці тому. Ми познайомилися й поспілкувалися з Аллою, я оглянув зали. І ще тоді цих робіт не було – вони були лише на рівні ідеї, в голові. Тож я настільки вдячний Аллі за імпульс, за довіру, за творчий екстрім, в який ми потрапили за цей час.
…Якщо є бажання й натхнення, є ради чого, то ти можеш звернути гори. Так, я працював день і ніч останні півтора місяці. Але це найкращий час, якесь єднання з тією водою, яку ти внутрішньо переживав останні три роки. А почалося все десь за Києвом – українське латаття. Потім – Китай, коли побачив лотоси. І це все водночасся раптом звелося тут, у цій галереї. Я з однієї картини розумів, що буду робити. І все – воно вже понеслося.
Алла Маричевська:
Головне – поставити вчасно дату! (Сміється) Спонукати.
Олег Ясенєв:
Головне – це довіра. Алла таку витримку мала. Я вже був переляканий… То мене нема, то не відповідаю на дзвінки, то ще щось таке. Вона, може, й думала: боже, ну що ж це за художник?! Ми вперше працюємо, але ж… Вона відчула!
Алла Маричевська:
Маючи двадцятилітній педагогічний стаж, я чекаю до останньої хвилини. Студент усе робить в останню ніч (сміється).
Олег Ясенєв:
У нас вийшла настільки хороша співпраця, коли робили експозицію й узагалі – спілкувалися. Чудово! Для мене не могло бути іншої теми, тому що тут така світла галерея й така світла аура.
Алла Маричевська:
І насамкінець кілька поетичних рядків від Романа Скиби:
Задивившись у місячні лики
В глибині заліхтарених площ,
Усміхнешся і станеш великим
Усміхнешся і станеш, як дощ.
Так що усміхайтесь і будьте великими, як дощ!
|
| | |
«ПРОСТІР ПЕРЕБУВАННЯ» 22 квітня 2024
Персональна виставка одеського художника Дмитра Величка вперше презентується в Києві, що дає можливість поціновувачам мистецтва увійти в його авторський «Простір перебування», відзначений особливим світовідчуттям. Своїм нефігуративним композиціям Дмитро Величко свідомо не дає назви, запрошуючи глядача до співтворчості. Це спонукає замислитися про тотожності/подібності/відмінності в синонімічному ряді: простір буття, розташування, знаходження, присутності, перечікування… |
Бараннік Сергій
Народився 1952 року. Працювати як мистець почав 1975 р. в художньо-виробничому комбінаті. Один із засновників творчої групи альтернативного мистецтва «Маріуполь-87». Член Національної спілки художників України (1992). Голова правління Маріупольської організації НСХУ. Заслужений художник України (2009). Твори знаходяться в музеях України, Росії, Польщі, Палестини, у приватних колекціях Польщі, Італії, Франції, Німеччини, Канади та США.
|
|
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)