Юрко Кох. Малярство
8 - 26 жовтня 2013
Місто формує свідомість кожного, хто потрапляє до нього, живе в ньому. Місто неможливо створити, воно – витвір інтуїції нашого духа, що поєднує в собі унікальність сучасної свідомості з вічними істинами. Юрко Кох – органічне, виплекане в любові, дитя Міста. Мистець знайомий з усіма його проявами: станами-настроями, хворобами, вадами й принадами.
Місто неймовірно фотогенічне. З сітківки ока художника воно перетікає на полотно, в царину чистої уяви, і стає Образом, Ідеєю. Саме тієї миті проявляється вібрація двох
середовищ міста – внутрішнього й зовнішнього, що увесь час змінюють лінію напруги в пошуках душі й спробах віднайти гармонію між минулим і сучасним.
Титанічна праця мистця – осмислити цілісність явища, виобразити його сутність. Тоді нейтральне зеро-тепер насичується історією, проявляючи прийдешнє... Теперішнє володіє буттям лише в тій мірі, в якій воно просякнуте минулим і майбутнім.
Місто Коха з’являється «із середини душі», воно гранично просочене естетикою рустикальних мурів, різноликих графіті, візерунків кутих брам та балконів, ренесансно-барокових завиванців, магією їх вагомої, матеріальної присутності у світі. Предмети видимого світу художник передає так скрупульозно, що раптом виникає відчуття повної
нереальності баченого, й тоді на вулиці виходять страуси, лемури, носороги (о славетний Ежен Іонеско, чиї абсурди тамували наш спраглий інтелект!), бо навіть діти знають:
реалізм лишився поза реальністю – справжню істину можна віднайти лише у мріях, казках, міфах, фантасмагоріях. У вагомий і яскравий космос Міста, в константу його тіла, свою крихту хаосу намагаються внести люди: Бурлеск, Балаган, Буфонада (Юрко мав прямий і опосередкований стосунок до однойменного явища в сучасній українській літературі, до «Вивиха» в буремних 90-х він також причетний). Театр, костюмоване дійство – стихія Коха. На вулиці його Міста виходять лицедії, будинки втрачають свій об’єм, стають «лещадками», фігуративною абстракцією, горизонталь людської нарації перетинається з вертикаллю вічного буття, поцейбічне з потойбічним. Коло легко вписується у квадрат. У тілі міста просвічує душа.
Оксана Ременяка,
куратор виставки,
кандидат мистецтвознавства,
|
| | |
«ПРОСТІР ПЕРЕБУВАННЯ» 22 квітня 2024
Персональна виставка одеського художника Дмитра Величка вперше презентується в Києві, що дає можливість поціновувачам мистецтва увійти в його авторський «Простір перебування», відзначений особливим світовідчуттям. Своїм нефігуративним композиціям Дмитро Величко свідомо не дає назви, запрошуючи глядача до співтворчості. Це спонукає замислитися про тотожності/подібності/відмінності в синонімічному ряді: простір буття, розташування, знаходження, присутності, перечікування… |
Гуренко Андрій
Народився 1970 року в Києві. Закінчив Київський технологічний інститут легкої промисловості (1988-1993), диплом художника-модельєра.
Працює в царині живопису, графіки та ленд-арту.
Член Всеукраїнської творчої спілки художників «БЖ-Арт».
Роботи знаходяться у приватних колекціях України, Росії, Німеччини, Швеції, США, Австралії, Хорватії.
Живе в Києві.
|
|
