Світ крізь живописні вітражі
11 вересня 2012
 Богдан Задорожний, Алла Маричевська та Андрій Горбаль |
|
Із картин Богдана Задорожного, що, завдяки техніці виконання, нагадують вітражі, виразно проступає українська земля. Вона впізнавана не за конкретикою зображеного, а, швидше, за настроєм, світовідчуттям мистця. Його Україна – це декоративні натюрморти і квіти, затишні сільські обійстя й геометрія сонячних пагорбів і полів.
Алла Маричевська, арт-директор галереї «АВС-арт»:
Вітаю вас із новим виставковим сезоном у нашій галереї! Ми й далі тримаємося своєї концепції, тож виставляємо тих мистців, які дотримуються ідеї вітаїзму. Розстріляне відродження, шістдесятники, нонконформісти й авангардисти 90-х… І як ця ідея працює зараз, на початку ХХІ століття. Тому в нас – виставка Богдана Задорожного, творчість якого близька нам по духу.
…Коли я вперше побачила його роботи, пригадалася фраза, що все геніальне – просте. Трава й дерева, що проізростають, образи рідної землі, що вже стали архетипами, світлом у нашій пам’яті, й наше поле, і біла хатина. Все здається таке просте, рідне, звичайне і близьке, і навіть стилізовано у творчості маестро воно зберігає такий притягальний характер. І ти розумієш, що це – твоє, це тримає і дух нашої природи, й народу.
Андрій Горбаль, арт-менеджер:
Я знаю Богдана дуже давно, років із десять, якщо не більше… І завжди його роботи вражали мене простотою і променистою красою, яку не можна пояснити якоюсь системою координат. Воно є, воно радує око, прикрашає оселю. Приємно бути серед його робіт на якомусь підсвідомо-психологічному рівні. Звичайно, різні роботи викликають різний тонус, різні емоції, але у всіх їх є одна проста спільна риса. Це краса.
Богдан Задорожний, мистець:
Насамперед дякую всім, хто влаштовував цю виставку, дякую вам всім, що знайшли час і можливість відірватися від теплих крісел, швидкісних інтернетів, побуту й так далі… У всі віки всім народам було притаманне прагнення до краси, до кольору, до чогось вищого. Люди завжди себе оточували якимись цікавими яскравими речами. Це просто колір, просто настрій…
Андрій Горбаль:
З одного боку, роботи Богдана авангардні, а з іншого – в них чітко видно, що це Україна. Хоча не можна сказати, що це фольк чи етно. Україну ми звикли бачити в масовій культурі шароварною, а тут ми бачимо її сучасною, красивою, цікавою, теплою, і це одна з найголовніших рис творчості мистця.
Алла Маричевська:
Від ікони, від народної картини, від отих джерел ідучи… Але мені здається, саме спираючись на творчість Богдана, можна говорити, що в українському мистецькому просторі визрівають доволі-таки цікаві напрямки, чи стилі, чи навіть світоглядні моменти, що ми вже не будемо возити за кордон американське мистецтво українського зразка. Йдучи від глибинних наших зразків, що трансформуються певними засобами, художник витворює зовсім нове мистецтво, якому немає аналогів, скажімо, в американському світі, на котрий іноді так рівняємося. І багато так хоче сказати, що ми ж такі самі. А мені приємно, що Богдан не такий, і в цьому – його привабливість.
Семен Глузман, дисидент, правозахисник:
Я досі не знайомий із автором, тому нічого не можу сказати так, як Андрій… Усього за кілька хвилин я здійснив бліц-подорож творчістю Богдана Задорожного і відчув, що він живе в іншій країні. Його країна називається Україна, але це не та Україна, де живуть наші політики, обслуговуючі журналісти, котрі знають інше мистецтво – мистецтво Пояркова, мистецтво анатомічних статуй і тому подібне, що, з моєї точки зору, консервативної, до мистецтва має дуже віддалений стосунок…
Я не знаю, чи часто Ви читаєте газети, судячи з усього – ні, і, мабуть, Ви майже не переглядаєте ті сторінки в Інтернеті, де розмірковують про вибори й подібне. Ви живете в Україні. Й отут ці барви. Я не художник, не мистецтвознавець, я не вмію промовляти якісь важливі професійні слова – моя професія далека від цього. Але тут – якесь таке яскраве, сонячне українське життя, котре, незважаючи на те, що відбувається в країні, все ж збереглося і збережеться. Я дивуюся, як Вам вдалося зберегти світлість, нормальне юнацьке сприйняття світу, що Вас оточує... Дякую Вам!
|
| | |
«ПРОСТІР ПЕРЕБУВАННЯ» 22 квітня 2024
Персональна виставка одеського художника Дмитра Величка вперше презентується в Києві, що дає можливість поціновувачам мистецтва увійти в його авторський «Простір перебування», відзначений особливим світовідчуттям. Своїм нефігуративним композиціям Дмитро Величко свідомо не дає назви, запрошуючи глядача до співтворчості. Це спонукає замислитися про тотожності/подібності/відмінності в синонімічному ряді: простір буття, розташування, знаходження, присутності, перечікування… |
Майданець Леся
Майданець Олена Леонідівна (Леся Майданець, Леся Майданець-Саєнко) народилася 1969 року в Києві. Художник декоративного мистецтва, магістр живопису, кандидат мистецтвознавства, доцент. Член НСХУ (1992), Європейської текстильної асоціації (1995).
|
|
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)