Художник фанатичної працездатності
22 березня 2012
«Вітаїстичні імпресії» – виставка робіт львівського мистця Володимира Патика, більшість з яких експонується вперше. Творчий доробок художника настільки багатий, що варто організувати ще чимало авторських виставок, аби ознайомити глядачів хоча б із ключовими полотнами автора.
Куратором виставки виступив син художника, який не лише впорядковує батькову спадщину, але й продовжує його справу.
Алла Маричевська, арт-директор галереї «АВС-арт»:
Мені дуже хотілося, щоб тут зібралося достойне товариство, бо Володимир Йосипович Патик того вартий. Мабуть, немає художника, принаймні на мою думку, в якого так урівноважувалися би життєрадісність із драматизмом, який би так потужно працював як імпресіоніст й експресіоніст, хто охопив би такий діапазон тем. І коли Остап, син художника, мені сказав, що є ще близько півтори тисячі робіт маестро, то я подумала, що це - фанатична працездатність... Володимир Патик із тієї когорти мистців, яких хочеться шанувати при житті. Він - той феномен, який тримає традицію вітаїзму, притаманну для 30-х років, для розстріляного відродження, він тримає її в шістдесятих роках.
Художник назбирав по світах вражень і досвіду, надивився, набачився, але зберіг сам себе. Його манеру, методологію впізнають. Ті соняхи, які малюють усі, в Патика зовсім інші - саме його.
Ще одна родзинка нашої виставки - мистцеві дружні шаржі. Ми звикли, що це зазвичай олівець, папір, а тут - оригінальні олійні портрети на полотні тих, хто оточував художника.
Хотілося, щоб столиця побачила в ретроспективі ту традицію вітаїзму. Щоб ті, хто пережив той час, криваве століття, побачили минувшину в архетипах Патика.
А для молоді, мені здається, це буде емоційний шок: як людина могла стільки зробити, як організувати, зберегти себе і внутрішню свободу при будь-яких умовах.
Богдан Горинь, мистецтвознавець, політолог, колишній дисидент, народний депутат України 1-го та 2-го скликань, журналіст:
Визначальною рисою нашого часу є глобалізм – це щось таке, що котиться світом і вподібнює все до себе, незалежно від того, яка це країна, які постаті. Під тим оглядом Володимир Патик не є художником нашого часу, він є його протилежністю. Це художник-антиглобаліст, художник із яскраво вираженим національним обличчям, який пов'язаний з українським небом, землею, з рідним селом Чорний Острів, де він народився. Він тісно пов'язаний із людьми: селянами, робітниками, мистцями. Але найбільше - зі Львовом, без якого не уявляє свого життя. Гляньте на отой Львів, де поєдналися залишки готики з бароковими та новітніми спорудами. Ця краса настільки глибоко увійшла в серце й душу художника, що він не уявляє собі іншого міста, де би так добре почувався.
Він не уявляє собі свого мистецтва й без тісного контакту з українськими традиціями, без народного мистецтва. Якщо ви поглянете на цілий ряд картин, то побачите трійці (зараз їх називають свічниками). Важко знайти дві однакові трійці, адже кожна має своє звучання. Ці трійці - невід’ємний елемент композицій Патика, як і гуцульські миски.
Для маестро найбільш близький жанр натюрморту й пейзажу, де він міг виявити свою душу...
Володимир Йосипович усе життя носив вогонь захоплень, невгамовний темперамент. Він - людина великої енергетики. Він втілює красу людей і природи й передає це через колірні контрасти. Як, до прикладу, в «Гуцулки» на тлі Карпат, де біла сорочка виділяється контрастним акцентом, але в той же час перегукується з білим снігом на вершечках гір, створюючи гармонійний простір...
Патик, можна сказати, ріс на моїх очах. Якщо ви читали біографію, то знаєте, що він народився в селі Чорний Острів, а деякий час ходив до школи в місто Ходорів, де я жив. Отже, наші шляхи мусили перетнутися. Так воно й сталося: коли я закінчив університет, Патик влаштував мене на роботу, я деякий час мешкав у нього й був свідком цікавих подій. Я бачив його стіни, заклеєні репродукціями Гогена, Ван Гога, Пікассо, Матісса. Патику мало було однієї України, щоб наповнитися враженнями. Він, по суті, об’їздив півсвіту, аж до Мурманська добрався. Привозив твори з різних країн, але там завжди пробивається його особистий дух і сприйняття життя.
Це велика радість для киян - побачити роботи художника в різних проявах, і в гротесках також, бо він любив і повеселитися. Маестро титанічно працьовитий. Це, звісно, теж гротеск, що він сказав: «Я витратив 600 кілограмів фарби й два кілометри полотна на свої картини». Але в тому є правда, бо Володимир Патик із раннього ранку до пізньої ночі виношував думки, постійно ходив з олівцем і пензлем. І я свідок того, як мистець, замість того, щоб щось слухати чи розповідати на зустрічах або посиденьках, брав олівці, серветки в сусідів і малював шаржі - надзвичайно виразні, зроблені одним розчерком.
Я вітаю всіх, хто тут є, а в першу чергу - господиню галереї, яка принесла нам таку радість. І цей куточок Києва, галерея «АВС-арт», буде завжди дихати духовністю, буде приносити нам відродження духовного мистецтва. Вітаю й Остапа Патика, який дуже схожий на свого батька.
Алла Маричевська:
Ми дуже вдячні Остапу, що він погодився. Ми думали про виставку від дня відкриття галереї, бо дуже хотілося показати Києву надзвичайний доробок маестро. А коли хочеться, то воно стається!
Феодосій Гуменюк, мистець:
...Коли я був у Канаді, туди якраз приїхали Іван Марчук, Борис Плаксій, і я з ними зустрівся. Питав, чого вони не дивляться Канаду, не гуляють. Марчук каже: «А що тут дивитися, я пройшов туди-сюди і вже всю її знаю». І сидить працює.
А потім Патика зустрів, який узагалі десь сорок картин написав за місяць. І для Канади це був вибух - такі емоції, яскраві кольори. Він, думаю, теж не дуже гуляв, бо готував виставку, а з України зовсім мало робіт привіз. Тож канадійці подумали, що в нас усі художники - мільйонери, бо так швидко працюють, за місяць стільки можна заробити (сміється).
Як кажуть, якщо не використаєш свою енергію вчасно, не думай, що вона буде в тебе постійно, вона зникає. У Патика цього немає, він не витрачає енергію даремно.
Остап Патик, мистець, куратор виставки:
Хочу подякувати всім, хто прийшов. Стільки гарних слів сказали про батька. Я намагаюся впорядкувати його роботи, веду педагогічну діяльність, щоб у справи батька були послідовники. Це непросто - зберегти таку спадщину, це як рости в тіні крислатого дерева й залишатися собою. Не знаю, чи вдається це мені, але зустрічаю добрих людей, тому вдається час від часу організовувати батькові виставки.
|
| | |
«ПРОСТІР ПЕРЕБУВАННЯ» 22 квітня 2024
Персональна виставка одеського художника Дмитра Величка вперше презентується в Києві, що дає можливість поціновувачам мистецтва увійти в його авторський «Простір перебування», відзначений особливим світовідчуттям. Своїм нефігуративним композиціям Дмитро Величко свідомо не дає назви, запрошуючи глядача до співтворчості. Це спонукає замислитися про тотожності/подібності/відмінності в синонімічному ряді: простір буття, розташування, знаходження, присутності, перечікування… |
Шкарупа Валерій
Народився 1950 року в Сумах. Працює в живописі, графіці, кераміці.
Навчався в Московському інституті реставрації (ВНДІР).
|
|
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)