Малярськими стежками Олексія Литвиненка
08 листопада 2011
Виставка-ретроспекція Олексія Литвиненка, яка відкрилася в галереї «АВС-арт», ще раз підтвердила, що художник ніколи не зраджує своїй основній темі – довкіллю. «Герої» його полотен – соняхи й будяки, жаби й вужі, нарциси й лілеї, кургани, вода і трава. А оголена, яка несподівано, але гармонійно доповнила експозицію, своєю винятковістю лише закцентувала на сталості мистецьких уподобань маестро.
Алла Маричевська, арт-директор галереї «АВС-арт»:
Ми сьогодні змінюємо дислокацію відкриття і станемо таким колом, щоб завважити один із кращих фрагментів експозиції. Ми стоїмо біля аїру або татарзілля, найсвітлішої роботи в цьому залі, яка вже викликає стільки асоціацій – це й Зелені свята, які не обходяться без духмяного зілля, а далі – цілющі трави, а ось – ставок із ідеальними істотами – жабками. Ідеальні вони, власне, тому, що живуть у своєму природному середовищі безпосередньо, ніколи не переймаються кар’єрою, посадами, матеріальним статком… А он далі – гонорові будяки, соняхи, які схили голову перед мудрістю сонячної енергії. Весь світ природи – тут, біля нас, у гармонії, в ладу, і саме таким, мабуть, шляхом ішов Олексій Литвиненко у своїх спогляданнях, щоб визріли такі роботи, шедеври. Вони постали зі звичайних речей, з їх простоти, в якій саме ота ідеальність і полягає. І для мене ще одна загадка – чому так приваблюють роботи Литвиненка, чому так добре, чому саме так склалася експозиція? Коли ми готувалися до виставки, прочитавши статтю Андрія Гуренка, я знайшла відповідь на те «Чому?» Через те, що роботи Литвиненка мають харизму. У чому суть цієї харизми – скаже Андрій.
Андрій Гуренко, художник, мистецтвознавець:
Оскільки я написав статтю, в голові вже нічого немає, це по-перше (сміється). А по-друге, в роботах Олексія мене дуже вразила полярність споглядання – заглиблення, коли людина знаходить якийсь об’єкт і відшуковує в ньому спокій, гармонію, тишу. Можливо, це не живописні речі, але їх зараз дуже мало, і ми дуже мало на це звертаємо уваги, весь час зашарпані якимись буденними справами. І оцей момент зупинки, коли дивишся, наче вперше, можливо, на якісь прості речі, а з іншого боку – коли починаєш їх споглядати, розумієш, що вони непрості… Мене якраз приваблює те, що Олексію дивним чином вдається передати, сказати б, простоту простоти. Можливо, краще це дійсно дивитися, тому я не буду довго говорити… Оскільки тут немає літературного наративу, кожен може знайти свій стан, своє улюблене місце ,свого улюбленого героя в тих вікнах, які відкриває для нас Олексій. І за це йому велика подяка і шана.
Алла Маричевська:
Сьогодні виставка спрацювала ще на одну хорошу просвітницьку справу. Телевізія, яка була в галереї, постійно мене питала, чому Литвиненко малює сільські пейзажі. І я прагнула пояснити, що тут немає сільських пейзажів, тут нема села – через те, що Литвиненко малює буття природи як таке…
Ще я хотіла би подякувати від себе товариству, хлопцям, які вчора робили експозицію. Я спостерігала, як відбувалося це дійство, і ловила себе на думці, що добре, коли є така когорта людей, які так стоять один за одним, так в унісон мислять, із півслова один одного розуміють, поглядами, жестами… І в певних моментах експозиція сама просто мовчки збилася. Тож хочу подякувати Олегові Філю, Андрієві Гуренку, Петрові Бевзі.
Виставка працює, енергія працює – і це приємно! І я просто вдячна, що в нас є такі хороші, шляхетні, благородні чоловіки й талановиті мистці.
Олексій Литвиненко, мистець:
Хочу подякувати галереї, яка запросила мене виставитися, та її співробітникам, із якими дуже приємно працювати і просто спілкуватися. Дякую друзям, що допомогли мені сформувати цю експозицію й допомагають працювати, і всім тим, хто сьогодні прийшов.
|
| | |
«ПРОСТІР ПЕРЕБУВАННЯ» 22 квітня 2024
Персональна виставка одеського художника Дмитра Величка вперше презентується в Києві, що дає можливість поціновувачам мистецтва увійти в його авторський «Простір перебування», відзначений особливим світовідчуттям. Своїм нефігуративним композиціям Дмитро Величко свідомо не дає назви, запрошуючи глядача до співтворчості. Це спонукає замислитися про тотожності/подібності/відмінності в синонімічному ряді: простір буття, розташування, знаходження, присутності, перечікування… |
Бевза Петро
Народився 1 січня 1963 року. Живе і працює у Вишневому та в Києві.
1985 року закінчив Київський державний художній інститут.
Із 1990 року – член Національної спілки художників України.
|
|
)
)
)
)
)
)
)
)
)