AVSart Gallery
AVSart Gallery

Про галерею

Колекція

Виставки

Арт-вісті

Контакти
Головна  Контакти  Мапа сайту 

Фоторепортаж

Головна / Виставки / Фоторепортаж / «Мистецький пантеїзм» Василя Кікіньова

«Мистецький пантеїзм» Василя Кікіньова

22 березня 2011

«
»

Алла Маричевська, арт-директор галереї «АВС-арт»:
…Сьогодні мені хочеться поговорити про любов. За останні роки чи навіть десятиліття це поняття десь девальвувалося, десь вульгаризувалося. І, дивлячись на ці роботи, розумієш: зараз мало хто говорить про любов до своєї Землі, до квітки, до дерева. На тлі подій, які зараз відбуваються в Японії, цей момент мені підказав, що Василь Матвійович Кікіньов стверджує своєю творчістю: треба любити той клаптичок землі, який у вас під ногами, ту квітку, яку ви бачите.
Забігавшись у своїх проблемах, занурена у власні думки, раптом я зупинилася, бо побачила, що цвіте абрикоса. І подумалося, що я вже так давно не зважала на те, як «проізростає» – як казала довженківська мати – трава. Вирішила себе контролювати, щоб побачити, як цвіте вишня, як буде сипатися пелюстковий дощ… Саме з такими думками я звернулася до Василя Матвійовича ще минулого року. І от, власне, навесні відкрилася ця виставка – аби оберемками квітів нагадати, що попереду літо. Щоб ви любили. Щоб ви трохи відійшли від мулу цивілізації й отримали ту струну, з якою проживете це й наступні літа.

Лідія Гурська, мистецтвознавець:

Я вже багато років знаю Василя Матвійовича, писала статті про його творчість, дуже люблю його щирий живопис. Можна подумати, що він простий, але насправді – ні. Любов до природи, яку зараз дуже важко знайти в людей, є у Василя Матвійовича. Всі його поїздки на етюди виливаються в такі чудові роботи. Весна, любов, квіти – це те, що нам зараз потрібно. Хоч клаптик тепла і краси, думаю, залишиться у вашому серці від його виставки.

Алла Маричевська:

Хочу поділитися розповіддю про те, як я приїздила до Луганська відбирати роботи на виставку. Василь Матвійович проводжав мене до потягу – і ледь не поїхав до Києва, бо ми так розговорилися. Художник розповідав про свою філософію в мистецтві, про свій шлях. Мене подивував один момент – я так запам’ятала цю розповідь про те, що ніхто не створив справжній портрет шахтаря. Адже нам подають зовсім інший соціальний портрет, а художник мені розповідав, наскільки люди цієї професії чесні, щирі й віддані один одному, як формуються колективи, про їхні знаки, звуки, про таке важливе відчуття плеча. І як це непросто – спуститися в інший світ, під землю. Я пишаюся, що знайома з особистістю, яка так відчула тих людей, створила психологічний портрет шахтарів… 
У нас сьогодні презентований останній цикл робіт мистця, який стилістично трошки відрізняється від попередніх. Знаю, що у Василя Кікіньова є краєвиди Чернігівщини, є розкішний Крим, є пейзажі Карпат, а сьогодні тут – любов до Луганщини.

Василь Кікіньов, мистець:
Ця виставка – це моя любов до пейзажу, бо, власне, натюрморт для мене теж пейзаж. Як художник я дуже довго підбираю натуру, бо картина береться з життя. Я, в основному, писав картини про шахтарів, таких – як Олексій Стаханов. Після розвалу Радянського Союзу деякі художники розгубилися з тематикою. Я повернувся до свого дитинства, побачив те, що в мені жило постійно. Ми мешкали біля річки – там умивалися й пили воду... Це важливий момент у моєму житті – моє ставлення до дерева, до трав, до квітів. Тут має бути особливий подих і потяг до такого сюжету...
Бувають періоди, коли працюєш, а все не те, але якоїсь миті з’явився, як у поета, рядок, із яким усе римується, – і народжується робота. Мені хочеться, щоб ви почули цю поезію.

Алла Маричевська:
Мене в тій поезії завжди дивує, як Василь Матвійович передає плесо, тишу води. Вже давно не пам’ятаю, як розливається навесні водна стихія: десь поробили канали – й тієї життєдайної повені не побачиш… Так що тіштеся, згадуйте дитинство, згадуйте прекрасні моменти, коли ви були серед природи.

Надзвичайний і Повноважний посол Швеції в Україні Стефан Гуллгрен:
Мені дуже сподобалося те, що я тут побачив. В галереї панує надзвичайно приємна атмосфера: тут спокійно, тут відпочиває душа. Думаю, що ми з дружиною ще раз сюди прийдемо, бо треба приділяти достатньо часу, аби не лише дивитися, а й розуміти – хоча б півгодини для кожної картини. Особливо мені сподобалася робота «Дідусева пасіка»: можна уявити, що в тому будиночку хтось живе, можна відчути навіть запахи, почути гудіння бджіл... Такі картини приємні особливо зараз, коли ми всі очікуємо сонечка, тепла. Деякі пейзажі нагадують мені південь Швеції: в нас є схожі ліси. Хоча наш колорит, звісно, холодніший. На цих роботах сонце яскравіше, ніж у нас...
 

Афіша

«СІРА ПЕЙНА»19 березня 2024

«Сіра Пейна» – нова виставка живопису й графіки Анатолія Дністрового, названа, як і його нова повість «Сіра Пейна» (К.: Віхола, 2023. – 208 с.), що презентуватиметься в рамках події 13 квітня. Колір Payne’s grey, інспірований палітрою англійського художника Вільяма Пейна, добре відомий серед живописців і акварелістів – він відзначається темною глибиною з металево-синім відтінком.

Митці

Литвиненко Олексій Литвиненко Олексій
Народився 17 січня 1961 року. 1985 року закінчив Київський державний художній інститут. Із 1992-го – член Національної спілки художників України. Живе і працює в Києві.