«Десь – між цнотою та еротикою»
06 вересня 2011
Картини Василя Копайгоренка – не алегорія, не трансцендентальний, поетичний чи винятково релігійний твір, не історична подія. Та й ставлення художника до спадку далеких архаїчних епох складне, суперечливе і зрощене на трагічному світосприйнятті сучасної людини.
Розглядаючи роботи мистця, мимоволі усвідомлюєш, що сутність його творів відкривається лише однією стороною, ваблячи невловимістю цілого і пропонуючи своєрідну гру в невизначеність, змушує вгадувати зміст зображеного. Майстер ходить Десь – між побутом та ідеалом, живою натурою та міфом, між реаліями й відмовою від них, цнотою та еротикою.
Василь Копайгоренко стирає кордони міфу, і вони стають розмиті, ледь виразні. Це дозволяє глядачеві вгадувати міфічні архетипи, відтворені начебто несвідомо й ненавмисно.
Велику увагу художник надає живописній поверхні полотен, їх виразності, досягаючи шляхетної матовості. Завдячуючи найтоншим нашаруванням фарби, він досягає дивовижного ефекту – картини наче спалахують «живим» вогнем. Цей незвичайний мандрівний вогонь кличе, мерехтить десь там, у хащах, вириваючи з пітьми оголені жіночі фігури, майже прозорі від місячного сяйва. Складна багатозначність образного змісту картин пластично довершена, закінченість форм відточена. Людина й природа зливаються напрочуд гармонійно – здається, одне не може бути без другого. Пейзаж, що його народила фантазія художника, лише вгадується в глибоких тінях. Може, це дух води, дерев, хмар, що втілився в тендітні жіночі образи.
А вогонь заворожує, вабить, заманює – і ось уже з-за дерев лукавить посмішка лісового божка Мани чи Мари. Вона тане серед листя і знов виринає, підглядаючи за любов’ю. Злий дух лісу, що здатний морочити людей, заводити їх у гріховну оману, несподівано постає як знак-оберіг. Художник не грається з міфологічними образами, ба більше – не насміхається над ними. Мистець, відкинувши сюжетну та часову конкретику, намагається передати розмову душ – нечутну, але зрозумілу кожному, де міміка та кожен порух вмотивовані не безпосередньою життєвою поведінкою, а знаками інтимної людської царини, що не терпить жодного зовнішнього втручання.
Серія робіт під назвою «Гончар» відповідає всім вимогам картини, хоча за концепцією різниться від жанрового чи пейзажного живопису. В ній – традиції народної картини, та найпомітніше тут бажання мистця втілити образно-поетичний зміст через поєднання виразності пленерного та декоративного живопису. Перед очі – все життя гончара – особливий спосіб існувати на цьому світі, майже зливаючись із ним, де нескінченний гончарний круг – початок початку, сакральна подія – багаторазово відновлюватиметься в ритуальних діях, ритм яких назавжди задано: народження і смерть, юність і старість, зустрічі й прощання, вірність і зрада… і знову народження.
Осягаючи сенс світу і свого власного існування, Василь Копайгоренко, як і людина міфічної доби, сплітає безкінечний ланцюг взаємозв’язку предметів, явищ, істот і подій – реальних і фантастичних. Він, як і наші пращури, намагається охопити уявою всю реальність, бачену й небачену; мистець творить рухомий, мерехтливий світ образних відповідностей, символів, віддзеркалень, метаморфоз – поетичний всесвіт міфу, у якому він, власне, і живе.
Творчість художника, в якій немає будь-якого стильового чи фахового заниження, спрощення, деформації живописної мови, ще раз потверджує: міф – завжди символ і завжди диво.
Юлія Полтавська,
мистецтвознавець
Запрошуємо вас на відкриття виставки 6 вересня о 18:00 в галереї «АВС-арт» за адресою:
м. Київ, вул. Воздвиженська, 10-Б.
Контактний телефон: (044) 425-90-90
E-mail: avs_art@i.ua
Наш сайт: www.avsart.com.ua
Виставка працює по 24 вересня з 11:00 до 19:00, окрім неділі та понеділка. Вхід – вільний.
|
| | |
«ПРОСТІР ПЕРЕБУВАННЯ» 22 квітня 2024
Персональна виставка одеського художника Дмитра Величка вперше презентується в Києві, що дає можливість поціновувачам мистецтва увійти в його авторський «Простір перебування», відзначений особливим світовідчуттям. Своїм нефігуративним композиціям Дмитро Величко свідомо не дає назви, запрошуючи глядача до співтворчості. Це спонукає замислитися про тотожності/подібності/відмінності в синонімічному ряді: простір буття, розташування, знаходження, присутності, перечікування… |
Грох Микола
Народився 16 травня 1936 року в Ленінграді. Дитинство провів у селі під Києвом. 1957-го закінчив Київське училище прикладного мистецтва, відділення художнього текстилю. 1960-1967 рр. – навчався в Київському державному художньому інституті. Працював у Художньому фонді України (1960-1964), у видавництві «Мистецтво» (1964-1967).
|
|
