Катерина Ткаченко. Малярство
23 жовтня - 17 листопада 2012
Визначальним для мисткині стало навчання у відомого харківського майстра монументального живопису В.Гонтаріва, котрий за основу своєї системи викладання обрав свідоме осмислення та звернення до історичних коренів, художніх традицій, орієнтацію на посилення ролі живопису, декору через їх інтеграцію в мистецтво.
Для Катерини Ткаченко сучасне мистецтво ґрунтується саме на національних традиціях. Вона робить акцент на духовності, на філософських роздумах про людину та її внутрішній світ, і саме нематеріальне домінує у творчості майстрині. Працювати в мистецтві, залишаючись собою; відкинувши штучне, руйнівне, прийти до гуманістичних цінностей живопису. На цих засадах базується доробок художниці, серед якого – твори, присвячені Григорію Сковороді, цикли «Сни квітневого лісу» й «Живопис. Жінка».
Характерні у творчості Катерини Ткаченко автопортрети. Художниця свідомо обрала цю образотворчу тематику, розмірковуючи над тим, чи має право зображати себе. Але все ж прийшла до розуміння актуальності автопортрета у своєму доробку – це дозволяє розкрити, донести до глядача власний внутрішній світ. Серед сюжетів творів мисткині виокремлюється й тематика родовідного дерева. Символами постають дерево – життя, квіти – творчість, мистецтво – квіти серця.
«Квіти серця» – ще один неповторний цикл живописних робіт мисткині. К.Ткаченко ділиться своїм відчуттям від роботи з сюжетною лінією творів: «Коли я почала живопис квітів, то відчула, що ніби потрапила до інформаційного шару, котрий може розповісти, як малювали народні майстри, як творили маляри періоду бароко. Я відчула, що це – живе, це те, що я маю говорити сьогодні». Художниця прагне знайти шлях до себе, до духовності, до миру й любові, що, на її думку, зараз необхідні людям, втомленим шаленим життям. Вона прагне говорити в мистецтві мовою тієї землі, яка її зростила.
Аліна Вітохіна,
мистецтвознавець
|
| | |
«ПРОСТІР ПЕРЕБУВАННЯ» 22 квітня 2024
Персональна виставка одеського художника Дмитра Величка вперше презентується в Києві, що дає можливість поціновувачам мистецтва увійти в його авторський «Простір перебування», відзначений особливим світовідчуттям. Своїм нефігуративним композиціям Дмитро Величко свідомо не дає назви, запрошуючи глядача до співтворчості. Це спонукає замислитися про тотожності/подібності/відмінності в синонімічному ряді: простір буття, розташування, знаходження, присутності, перечікування… |
Яців Роман
Народився 26 серпня 1956 р. у м. Ходорів на Львівщині. Художник, історик і теоретик мистецтва, організатор науково-творчих проектів, педагог. Закінчив відділ проектування інтер’єру і меблів Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва (тепер – ЛНАМ; 1978).
|
|
