Наталія Корф-Іванюк та Олексій Іванюк
21 жовтня - 8 листопада 2014
Галерея «АВС-арт» презентує проект молодих полтавських художників Олексія Іванюка та Наталії Корф-Іванюк. Проект, що вкотре засвідчує тяглість родинної традиції, а в перспективі, можливо, народження мистецької династії.
Вона – Вечір. Він – Ранок.
Образи вечора й ранку Наталії та Олексія не антиподи. Вони тісно переплелися в єдиному темпоральному коловороті. Навіть палітра, основний інструмент, не дає нам підказок, бо фарби неначе перетікають із полотна одного автора на полотно іншого, набуваючи надзвичайно тонких нюансів. Глядач бачить, як грань між днем і ніччю розмивається, немає протистояння світла й темряви, а є гармонія взаємодії.
Та все ж образи межових станів вечора-ранку в мистців індивідуалізовані. Не так власною стилістикою, як світосприйняттям.
Для неї головне в творчому процесі – це образ. «Цікаво брати за основу просту річ, що у процесі перетворюється на живу істоту, яка дихає, відчуває, живе...»
Для нього – відчуття від побаченого. Трансформуючи, пропускаючи його через своє бачення. «Пейзаж для мене – наче жива субстанція, котра доносить до мене свої емоції. Надихає. Бентежить. Захоплює».
У неї – переважають сюжетні композиції з близькими й зрозумілими кожному темами людського буття. «Я просто пристрасно люблю свою землю, свою стару хату, матір, бабусю, несу в серці пам'ять про дідуся – все те можна назвати пам’яттю роду, я вслухаюся в таємничу музику світу, й перекладаю на мову живопису!» – зазначає Наталія.
У нього – пейзажі у своїй самості. «Я заплющую очі, але пишу із «широко розплющеними». Можливо, важко це осягнути, але так я відчуваю пейзаж, я змінюю його, аби показати, який він насправді. Розумію, що це миттєвість, і через хвилину все зміниться, тому поспішаю, фіксуючи враження від ранкового пейзажу».
Сутінки вкривають село, і на мить здається, що той неповторний світ зникне назавжди, але перші промені світанку розвіюють наші страхи. А інколи, навпаки, спокій завершеного дня змінює тривога вранішньої невизначеності.
Звичайний стовп електропередач, гармонійно вписаний у перспективу вулички на картині Наталі, виривається із оточення й уже в Олексія бачимо справжній психологічний портрет напружено тремтливого нерва-дроту на тлі червоного горизонту.
Зрештою, сучасний жіночий та чоловічий погляд на одні й ті самі речі задають нового ритму та тональності автентичній темі сільського життя, актуальній для них не тому, що народне сьогодні модно, не тому, що концептуально чи комерційно, а тому, що це – природна внутрішня потреба подружнього мистецького тандему.
Вони разом збирають досвід дня у вечір і мудрістю ранку бережуть таємницю ночі…
|
| | |
«ПРОСТІР ПЕРЕБУВАННЯ» 22 квітня 2024
Персональна виставка одеського художника Дмитра Величка вперше презентується в Києві, що дає можливість поціновувачам мистецтва увійти в його авторський «Простір перебування», відзначений особливим світовідчуттям. Своїм нефігуративним композиціям Дмитро Величко свідомо не дає назви, запрошуючи глядача до співтворчості. Це спонукає замислитися про тотожності/подібності/відмінності в синонімічному ряді: простір буття, розташування, знаходження, присутності, перечікування… |
Ткаченко Катерина
Народилася 1980 р. в Харковi.
Закінчила Харкiвське художнє училище за фахом «живописець – викладач». Випускниця Харківської державної академії дизайну та мистецтв, спеціалізація – монументальний живопис у майстерні історичного живопису В.Гонтаріва.
Член Молодіжного об’єднання НСХУ.
|
|
