Юрій Герц. Малярство
«Здається, полотна мистця створені на музичній основі у темпі allegro чи presto. Живописне потрактування викликає асоціації зі звуками цимбалів, поверхня полотна вібрує й палахкотить дорогоцінними кольоровими розсипами», – так говорить про Юрія Герца мистецтвознавець Володимир Кудлач. І справді: малярське чуття маестро, самобутнього представника другої генерації закарпатської школи живопису, вирізняється дивовижною музикальністю. Недарма його називають співцем Верховини – своєї землі. Маючи чудових педагогів – Йосипа Бокшая, Адальберта Ерделі та Федора Манайла, мистець отримав неоціненні фахові знання, а джерелом інспірацій для нього завжди було рідне довкілля: закарпатське дерев’яне зодчество й міська архітектура, дзвінка й яскрава гірська природа, що наче підкреслює святковий і радісний настрій людей, захоплених феєрією обрядодійств, народних забав і гулянь.
Так поставали його полотна «До світла» (1969), «Свято на верховині» (1975), «Верховина святкова» (1979), «Різдвяні забави» (1992). А за серію робіт «Барвиста Верховина» 1994 року мистець отримав Шевченківську премію. Того ж 1994-го відбулася знакова для художника персональна виставка в Києві (і до сьогодні єдина у столиці).
Живопис Юрія Герца – наскрізно мажорний, вітаїстичний, пронизаний щирою любов’ю до довколишнього простору й життя. Довершене авторське відчуття декоративної плями, відкриті кольори та їх контрастне сполучення, що надають композиціям експресивної виразності, й підкреслена етнографічна тематика складають основу мистецького почерку художника. Він якнайкраще відчув і виразив у своїх творах дух самих Карпат.
Протягом багатьох років лишаючись відданим обраній темі, маестро писав своє велике карпатське рондо, що звучало кількома основними темами, підкресленими колірним аранжуванням (як і в класичній музиці, де у великому рондо неодноразово повторюється головна тема, чергуючись із епізодами-переходами). Ця малярська мелодія линула, відлунюючи від гір і церквиць, підхоплена народними музиками; замикаючись у коло, набираючи висхідних обертів, бриніла в чистому прозорому повітрі, варіюючись зі змінами пір року.
…У лютому 2013-го Юрій Герц святкував би свій вісімдесят другий день народження. Та це свято буде без Маестро – хоч музика його рондо звучатиме й далі, адже мажорними барвами світяться для глядача мистцеві полотна, даруючи настрій, радісну емоцію й свято.
|
| | |
«ПРОСТІР ПЕРЕБУВАННЯ» 22 квітня 2024
Персональна виставка одеського художника Дмитра Величка вперше презентується в Києві, що дає можливість поціновувачам мистецтва увійти в його авторський «Простір перебування», відзначений особливим світовідчуттям. Своїм нефігуративним композиціям Дмитро Величко свідомо не дає назви, запрошуючи глядача до співтворчості. Це спонукає замислитися про тотожності/подібності/відмінності в синонімічному ряді: простір буття, розташування, знаходження, присутності, перечікування… |
Харакоз Володимир Вікторович
Володимир Харакоз народився 1949 року. Закінчив Естонський державний художній інститут. Член Національної спілки художників України (1992). Працює як живописець і графік.
|
|
