Петро Бевза. «Острови»
19 квітня - 14 травня 2011
«Острови» – останній за часом створення цикл робіт Петра Бевзи. Художника вщерть захопила ідея, що острови ростуть, як квіти в океані. Відчуття таємничого світу великих вод, неохопних помислом просторів океану надихає його «вирощувати» свої живописні острови.
Мистець знову відчуває себе теургом, здатним створити нову реальність, котру можна подарувати любим серцю людям.
…Безіменні острови ще тільки народжуються й чекають своїх історій. Вони – як чистий аркуш долі людини. Вони перебувають на межі мрії, дитячого світосприйняття. Їм не відомий стан передчуття, ірреально-пророчий дух інших просторово-часових вимірів.
Вода в картинах Петра Бевзи не раз виступала як ідеальне середовище, де може ожити навіть перетворений на кістяк-знак човен. Вода сприймалася як символ жіночості, пластичного, гнучкого і плідного начала в «Реальності жінки». Великі води притягували до себе стежки і дороги. Вода притягує мистця своїми таємницями, що в ній причаїлися, але Петро Бевза знає – їх можна відчути. Здається, художник налаштовує себе як камертон, аби почути внутрішній голос вод, він занурюється в їхню блакить, у темні глибини без світла, в прозоро-зелені лагуни…
Острови то наповнюються вітром, то висвічують ніжно-зеленим, але вони самотні, і, щоб подолати їхню полишеність, художник населяє води різними створіннями. Тут, як марево, пропливають білі та чорні медузи, граційно ковзають величезні й малі кити. Але острови ще самотні. Ще потрібен час і зусилля, аби вони стали щасливими островами усамітнення.
У процесі творення «Островів» мистець переходить до ідентифікації, він зображує те, «що бачать острови». Так з’являється «Черепаха», і в роботі відчутно, що дно – живе, вода – жива, все дихає. А потім майстрові захотілося зобразити ламінарії й біля них – великого кита. Та він раптом відчув: «Ламінарії люблять ската, а не кита», – і зобразив ската. Картина вийшла класичною за композицією, за кольором близькою Гірландайо. В іншому творі у водах оселився бегемот, що, як стверджує автор, може легко ходити у воді, і це в роботі виглядає граційно й весело. Дитячої безпосередності не можна навчитися – вона або є в душі, або її вже немає. З Петром Бевзою хочеться творити поруч, як у грі, дарувати навзаєм і свої фантазійні світи.
Ольга Лагутенко,
доктор мистецтвознавства
«Острови» Петра Бевзи – наче відбиток доленосної Стопи в морі невизначеності. У композиційному плані в «Островах» зустрічаються горішній і висхідний потоки, закручуються в тугий енергетичний згусток, мислеобраз, який зароджується в білій речовині безмежжя й рухається в неухильних ритмах Універсуму. Острови тягнуться з непроглядних глибин океану і, долаючи якусь непомітну межу між світами, проявляються біля нашого берега буття. Водночас в «острівних» композиціях відчутний і рух занурення, заглиблення. Це своєрідний дайвінг до підвалин буття у пошуках перлів сакруму в мушлі персонального світу.
Наростання сили кольору і збагачення палітри сягнуло в «Островах», либонь, свого апогею, трансформуючись з емоційної в семантичну іпостась. Вертикальні зрізи островів, у багатому колориті яких вчувається потуга земних надр, космічні протуберації, здатні пробуджувати зі сну згаслі вулкани, читаються як спектральний аналіз прихованої тектоніки простору.
Микола Скиба,
кульутролог
Виставка працює по 14 травня з 11:00 до 19:00, окрім неділі та понеділка. Вхід – вільний.
м. Київ, вул. Воздвиженська, 10-Б.
Контактний телефон: (044) 425-90-90
E-mail: avs_art@i.ua
Наш сайт: www.avsart.com.ua
|
| | |
«ПРОСТІР ПЕРЕБУВАННЯ» 22 квітня 2024
Персональна виставка одеського художника Дмитра Величка вперше презентується в Києві, що дає можливість поціновувачам мистецтва увійти в його авторський «Простір перебування», відзначений особливим світовідчуттям. Своїм нефігуративним композиціям Дмитро Величко свідомо не дає назви, запрошуючи глядача до співтворчості. Це спонукає замислитися про тотожності/подібності/відмінності в синонімічному ряді: простір буття, розташування, знаходження, присутності, перечікування… |
Романщак Віктор Андрійович
Народився 1946 року в м. Констанца (Румунія). Закінчив Республіканську художню школу ім. Т. Шевченка (1957-1964), Київський державний художній інститут (1964-1970). Викладачі – Т. Яблонська (майстерня монументального живопису). Член НСХУ (1977). Працює в галузях монументального та станкового живопису, вжиткового мистецтва (гобелен).
|
|
