Його можна часто побачити у Львові на Галицькому ринку, де маестро прискіпливо вибирає різноманітні квіти для своїх майбутніх барвистих натюрмортів, створюючи з них на очах у здивованих продавців неймовірні композиції. Митець багато мандрує Польщею, Бельгією, Францією, Німеччиною, Іспанією, колекціонуючи візуальні враження, які потім виплескує на численні полотна. І пристрасно любить Карпати. Його неодноразово запрошували розписувати порцеляну на відому фабрику «Rosenthal», де колись працювали Енді Воргол та Сальвадор Далі. Він – артистичний у житті й нестримний у творчості Михайло Демцю.

Живопис художника зачаровує магією палітри: барви несуть вибухові імпульси емоційного піднесення; колірна магма виривається на поверхню полотен, як вулканічна маса, розтікаючись фактурами, пастозними площинами з нервово-смачними рухами широкого пензля. Відкриті неприборкані кольори стикаються, витісняють один одного, нуртують у круговерті потоків – і ось уже лагідно спливають густими медовими мазками. Жар черленого вогню й тепле золото, шал неприборканої стихії й музикальна ритміка, – такий він, завжди впізнаваний маестро.

«Від Ван Гога до Демцю – один крок, від трагічного до осяяного сонцем сприйняття – той самий крок. Корінням Демцю приріс до постімпресіонізму, пам’ятаючи, однак, про первні народної культури карпатського регіону», – писав свого часу академік, професор Олександр Федорук.