AVSart Gallery
AVSart Gallery

Про галерею

Колекція

Виставки

Арт-вісті

Контакти
Головна  Контакти  Мапа сайту 

Новини

Головна / Арт-вісті / Новини / "Демократична Україна" про виставку Олега Мінька

"Демократична Україна" про виставку Олега Мінька

10 вересня 2010

Художника-шістдесятника Олега Мінька називають львівською легендою образо творення. Мистецтвознавці визначили його особливий стиль – «слов’янська гілка європейського експресіонізму». І кожен, хто дивиться на його картини, сюжет яких неможливо переповісти, відзначає характерні риси живописної манери митця – філософічність, мудрість, алегорійність, певний подвійний зміст. У столичній галереї «ABC-арт» триває виставка малярства й графіки Олега Мінька.
Теплого вересневого вечора у цій напрочуд затишній художній галереї на Подолі відбулося дві важливих події. Перша – відкриття виставки митця, скромність якого є зворотно пропорційною його Божому дарові. Другою ж стала презентація художнього альбому. Графічні й живописні твори Олега Мінька, починаючи від 1960-х років і до сьогодні вперше зібрані під однією обкладинкою у великому альбомі, котрий вийшов друком за сприяння галереї «ABC-арт» у серії «Імена». Це унікальне видання містить біографічний есей журналістки Світлани Єременко «Живопис як молитва», в якому поєднуються елементи художнього твору, журналістського нарису та наукової розвідки.
Нині вихід у світ такої книги є рідкісним щасливим випадком. Арт-директор галереї «ABC-арт» Алла Маричевська зазначила: «В останні роки чомусь бояться писати про великих, про класиків. Ніхто не робить ґрунтовних досліджень. Пригадую, коли ми вчилися на факультеті журналістики, писали дипломні роботи, досліджували, і той процес часто переходив у написання дисертацій. Нині ж нерідко складається ситуація, про яку дуже точно сказав один мистецтвознавець: «Біда в тому, що я пишу про своїх друзів або за гроші». Відповідно виходять неадекватні тексти. З огляду на це той факт, що Світлана вклала душу у своє творіння, є обнадійливим. Її робота допоможе «чистим» науковцям. Тут є над чим працювати”.
На презентації виступила й Світлана Єременко. Чесно кажучи, з перших слів її промови стало зрозуміло: автор, працюючи над книгою, дістала величезне творче й людське задоволення. «Всі свої емоції, почуття, думки стосовно цікавої особистості Олега Терентійовича та його творчості я висловила у своєму есеї, - говорить пані Світлана, - якщо ви прочитаєте, то, мабуть, так само, як і я, пройметеся надзвичайною повагою до цієї людини, розумінням і любов’ю до того, що він робить. Ще рік тому я, на жаль, не знала творчості Олега Терентійовича. Моя колега з фундації «Україна – США» Наталка Іванів запросила мене на його виставку у Національному художньому музеї. Подивившись на його картини, зрозуміла, що це якесь незвичайне явище, адже вони абсолютно не схожі на твори ні українських, ні зарубіжних художників. І мені захотілося якомога більше дізнатися про цю людину самій і розповісти людям. Дякую митцеві за те, що він розкрився у нашому спілкуванні – ми з ним багато часу проводили разом, розмовляли з ранку до пізнього вечора. Це надзвичайно талановита, інтелектуальна, ерудована людина, здатна збагачувати інших».
Захоплення, з яким працювала авторка над книгою відбилося чи не на кожній сторінці. Читаючи на одному подиху глави цього есею, уявляєш те непросте часове тло, на якому Олег Мінько стверджувався як митець і людина й викристалізовувався (через абстракції, фігуратив та романтичний реалізм) його неповторний стиль у живописі і графіці. Скільки довелося цій тонкій, делікатній людині пройти кіл не Дантового, а радянського пекла у вигляді побутової невлаштованості, нужди, цькувань і допитів КДБ, заздрості й зрад.
Та все одно він щасливий, бо не схибив на нелегкому шляху, лишився вірним собі найдорожчою ціною – відмовою малювати протягом десяти років, коли тиск на нього сягнув апогею. «А потім знов почав малювати – спочатку реалістичні речі, пізніше, відчувши свободу, повернувся до самого себе», - каже Олег Мінько.  «Не люблю писати документальні сюжети, розглядаю час як контекст», - додає він.
Сьогоднішній новій генерації, напевно, важко зрозуміти його картини, позначені глибокою метафоричністю. Почула, як у художника запитували, чому, наприклад, у князя Святослава сині очі й губи. І пан Олег терпляче пояснював, що хотів передати внутрішній драматизм героя, а для цього є певні виражальні засоби. На цьому ж полотні вбиті вороги князя витають десь у повітрі. І власне, вони вже перетворились на невиразні плями.
А ось іще одне промовисте полотно – «Дві постаті». Бачимо одну людину в двох різних іпостасях – одна розкута, у гарній сукні, робить крок у танці, друга – в аскетичному вбранні, тримає руки «по швах». Олегові Міньку, який звідав усю гіркоту тоталітарної доби, є що розповісти про подвійне життя. Дай Боже, щоб воно назавжди стало атрибутом минулого.
 

Тетяна КРОП

http://www.dua.com.ua/

 

Афіша

«СІРА ПЕЙНА»19 березня 2024

«Сіра Пейна» – нова виставка живопису й графіки Анатолія Дністрового, названа, як і його нова повість «Сіра Пейна» (К.: Віхола, 2023. – 208 с.), що презентуватиметься в рамках події 13 квітня. Колір Payne’s grey, інспірований палітрою англійського художника Вільяма Пейна, добре відомий серед живописців і акварелістів – він відзначається темною глибиною з металево-синім відтінком.

Митці

Шкарупа Валерій Шкарупа Валерій
Народився 1950 року в Сумах. Працює в живописі, графіці, кераміці. Навчався в Московському інституті реставрації (ВНДІР).